В рамках Днів української культури в Чеській республіці з 20 по 26 грудня 2013 р. чотири колективи з різних куточків України: «Калинка» (м. Бровари - Київщина), «Кантилена» (м. Маріуполь - Донеччиина), церковний хор з Тернопільщини та фольклорно-вокальний колектив "Підгоряночка" (м. Мукачево), який очолює заступник директора з виховної роботи ЗОШ №6 Еріка Омелянівна Маріян,  на запрошення громадської організації "Українська ініціатива в Чеській Республіці" відвідали Німеччину та Чеську республіку.

Юні мукачівці, учні Мукачівської загальноосвітньої школи № 6, же вдруге за цей рік побували в Чехії: вперше - у березні, на в рамках святкування Шевченківських днів, вдруге – на Різдво Христове за римо-католицьким обрядом.

У Дрездені - культурній столиці Німеччини – мукачівці  відвідали Zwinger - історичний комплекс, у якому знаходяться кілька музеїв, зокрема, Дрезденська картинна галерея, перлину Дрездену – Церкву Св. Марії, Дрезденський замок та ще багато захоплюючих місць.

У Чехії мукачівці провели 4 дні: відвідали замок Штернберг, де їм розповіли про історію старовинного роду, до якого належить власник цього замку,  Карлові Вари - компактне курортне містечко та Прагу, а саме: резиденцією чеського президента, собор Св. Віта, Карловий міст, здійснили водну прогулянку річкою Влтавою.

На останок колектив «Підгоряночка» виступив перед парафіянами у Празькому греко-католицькому храмі Святого Климента з музично-театральним дійством «Вертеп» - колядували, щедрували, народження Божого дитяти сповіщали по всьому світу. 

Враження від поїздки до Дрездена, Праги та Карлових Варів

По обіді відбувся приїзд до Львова. Культурна столиця України має дуже цікаву історію та вражає своїми унікальними історичними спорудами. 

Після завершення екскурсії по Львову відбулася посадка в автобус,і ми вирушили до кордону з Польщею. Час перебування на кордоні був надто довгим, що дуже виснажувало, тому важко було дочекатися, коли ж нарешті автобус рушить далі.  Цілу ніч ми перебували в дорозі. Автобус був  комфортний, з усіма зручностями. Дуже приємно вразили дороги, одразу помітно, що ми заїхали на територію Європи.

Зранку ми прибули до  культурної столиці Німеччини  міста Дрездена. Одразу почулося захоплення красою міста на Ельбі. З усіх боків можна було роздивитися пам’ятки різних історичних періодів. Прибувши на зупинку, ми вийшли з автобуса і рушили на Театральну площу, про яку згодом почули багато цікавого, дізналися історію про заснування міста, яке з’явилося у 1206 році і колись було столицею держави Саксонії. На Театральній площі знаходиться значна частина культурних пам’яток міста, серед яких оперний театр, собор Св. Трійці, картинна галерея Старих майстрів, «Хід князів» та резиденція династії Веттинів. Уся архітектура має свою цікаву історію. Так як місто будувалося протягом багатьох століть, то в ньому знаходяться споруди різних мистецьких течій, серед яких бароко, готика, романтизм, неоромантизм.  Ми також дізналися, що під час Другої Світової війни Дрезден був майже повністю знищений і лише після війни почалася відбудова центру Саксонії. Після екскурсії  у  нас залишилося багато вільного часу, який ми вирішили витратити  на покупки. Відвідуючи магазини та торгові центри, ми помітили, що в Дрездені досить багато туристів, особливо афро-американців та жителів країн Східної Азії. Ціни в Дрездені досить високі, порівняно з українськими, але місто відповідає європейському рівню по всіх стандартах. Закінчивши прогулянку по місту, ми сіли в автобус і вирушили до готелю в Празі.

Top Hotel Praha  містить великий комплекс окремих будівель для заселення туристів і вражає своїми масштабами.  На рецепції добре розуміли українську та російську мови, що сприяло порозумінню між нашою групою та адміністрацією готелю. Зранку та ввечері в їдальні готелю був шведський стіл, тому можна було брати їжі, скільки захочеш, і досхочу наїстися, що дуже важливо. Мені це дуже сподобалося, оскільки їжа в Європі всюди дорога, а є дуже важливим чинником здоров’я для мене.   

Наступного дня відбулася екскурсія по замку Штернберг. Біля входу знаходиться магазинчик з сувенірами, який приваблює  туристів. Споруда замку має цікаву історію. Фотографувати можна було тільки заплативши 40 крон, що досить обурило нас. Але ніхто цього не перевіряв, і деякі з нас зробили багато цікавих фото. У замку до цього часу проживає власник, що сильно здивувало нашу групу. Архітектурна пам’ятка складається з багатьох окремих кімнат, кожна з яких мала своє значення. У кімнатах була зброя, мисливські трофеї, металевий та срібний посуд, картинки, велика кількість книг тощо. Екскурсовод вів свою розповідь дуже цікаво, і багато чого запам’яталося. Із замку відкривається чудовий краєвид, який неможливо описати словами. Після екскурсії ми вирушили до торгового комплексу у Празі. Комплекс дуже вдало побудований, тому загубитися в ньому важко, що добре для туристів. Продавці в магазинах добре розуміють російську мову і можуть розповісти про товар все необхідне, з ними можна навіть просто поспілкуватися. Ціни пристойні, але і товар якісний. Часу було багато, і всі купили те, що потрібно. Ввечері ми відправилися до готелю . Варто відзначити, що в готелі присутня Wi-Fi зона, завдяки якій можна було зв’язатися з рідними.

На четвертий день поїздки ми поїхали на екскурсію у Карлові Вари, надзвичайне місто з цікавою назвою та історією. Це курортне місто відоме своїми мінеральними джерелами. Назване воно на честь римського імператора Карла IV. Ми захоплювалися неймовірною красою міста. Милували око і надзвичайно гарні споруди та будинки, і довжелезні вулиці. Екскурсовод розповів майже всі історичні особливості міста, однією з яких є те, що Карлові Вари відомі своїми надзвичайно смачними вафлями, які виготовляють лише тут. Враження від міста залишилися тільки хороші. Як завжди, після екскурсії ми пішли на прогулянку по довгих вулицях міста, де купили багато цікавих сувенірів. Під вечір ми поїхали до готелю, щоб відпочити від багатогодинної подорожі.

Наступного дня відбулася пішохідна екскурсія по Празі, одному з старовинних міст Старого світу. Архітектура столиці Чехії дуже мальовнича і засліплює своєю красою. У день Різдва на вулицях можна було побачити лише туристів і декілька тамтешніх жителів. Чехи надають перевагу святкуванню цього дня вдома з сім’єю.  Неможливо бути в Празі і не відвідати Кафедральний собор Святого Віта. Побудований він у готичному стилі. Всередині надзвичайно гарно і дуже багато скульптур. А ще мене вразив Карловий міст (довжиною 890 м). Це особливий, оповитий легендами, зв'язок між двома берегами Праги. Відрізняючись від усіх інших мостів світу, Карловий міст складається з багатьох скульптур різного характеру, серед яких найбільш незвичайною була статуя Яна Непомуцького. Існує легенда, що якщо до нього доторкнутися і загадати бажання, то воно неодмінно здійсниться. Далі ми просувалися на Староместську площу, на якій побачили легендарний астрономічний годинник «Орлой», який має цікаву та трохи містичну історію. Кожну годину люди спостерігають виставу, яка розігрується уже 500 років. Потім ми попрямували до торгового центру Tesco, на ярмарок, де мали можливість побачити та купити сувеніри та поласувати смачними стравами. Згодом відбулася захоплююча мандрівка по річці Влтаві. Почало вечоріти, і було видно всю красу осяяного світлом чарівного міста. За одну  годину прогулянки на кораблі ми отримали багато незабутніх вражень. Потім ми рушили до зупинки автобуса, на якому поїхали до нашої трьохденної домівки.

Зранку відбулося виселення з готелю і підготовка до виступу. В українській греко-католицькій церкві близько 1,5 години тривав концерт, в якому ми взяли активну участь. Після цього ми поїхали додому. Автобус часто зупинявся на автозаправних станціях. При перетині кордону ми довго не затримались, що принесло нам радість. Вже зранку ми прибули до Львова і сіли на електропоїзд, а ввечері ми вже були вдома і обіймали своїх рідних. 

 Отже, завдяки нашим хорошим керівникам, відповідальним та професійним водіям, обізнаним екскурсоводам ми отримали можливість побачити частину Європи, отримати багато позитивних вражень, за що і завдячуємо  всім їм.

                                               Нейметі Віктор Артурович,

учень Мукачівської ЗОШ №6