Дорогі наші хлопці-орлята,         

Ми слідкуєм за вами щодня,         

Молим Бога, щоб  вас не здолали,

Щоб скінчилась скоріше війна.     

Сьогодні десятки тисяч патріотів України перебувають на передовій, захищаючи Батьківщину. Сотні їх побратимів, що отримали поранення в боях, знаходяться у військових шпиталях. І сьогодні їм усім, як ніколи, потрібні увага, добре слово, тепло, співчуття.

Наші діти вже дуже багато знають про те, що відбувається на Сході України. Знають, що в цей складний час солдати оберігають кордони нашої країни, бережуть наш спокій і тихе, мирне життя. У дитячих серцях виникає бажання допомогти.

У багатьох навчальних закладах України сьогодні проходять акції допомоги нашим захисникам. Долучились до добротворення і учні Мукачівської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 ім. Т.Г.Шевченка. 10 жовтня школярі завітали до  Мукачівського військового шпиталю, де   лікуються поранені воїни. Йшли не з порожніми руками:  готували концерт для воїнів, несли  фрукти, солодощі на суму 1400 гривень, листи солдатам від учнів, нехитрі подарунки – обереги, зроблені дитячими руками.

Розпочати зустріч було нелегко. Хвилювалися учні, розуміючи, яка висока місія на  них покладена. Відчувалася внутрішня тривога навіть у тих дітей, які неодноразово виступали на сцені. Хвилювання вони пояснювали особливістю слухачів.

Щирим словом звертались діти до воїнів. Бажали мужності, незламності, швидкого одужання, міцного здоров’я, сил, бойового духу. Щиросердно й ніжно лунали пісні про Україну. Приємно вразили солдатів український народний та сучасний танці у виконанні дівчат. Надзвичайно проникливою була власна поезія учениці 9-А класу Лашкай Ангеліни під назвою «Героям  слава!».   Передаючи обереги, учні мали змогу потиснути руки відважним захисникам нашої землі, побажати їм одужання.

Повертались діти з шпиталю  особливо піднесені, бо гідно виконали покладену на них місію. А найголовніше – діти власноруч доторкнулися до подій, були поруч з тими, хто стоїть на захисті їх життя. Після знайомства з хлопцями дитячі серця наповнились співчуттям, переживанням… і гордістю за них.

І ще один висновок – діти нашої школи і всієї України НЕ ХОЧУТЬ ВІЙНИ!

Дорослі, почуйте нас! Ми хочемо жити в мирі!