15 травня у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка в Києві відбулася урочиста церемонія закриття ХІY Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика та нагородження переможців.
Цей конкурс має на меті утвердження державного статусу української мови піднесення її престижу серед молоді, виховання поваги до культури й традицій українського народу. У ньому беруть участь мільйони школярів, учнів профтехосвіти, студентів, військовиків, усі ті, які добре розуміють свій громадянський обов’язок – не просто вчитися, а виховувати й формувати в собі свідомого, переконаного, освіченого громадянина Української держави.
Уже чотирнадцять років поспіль існує традиція, яка поступово стає закономірністю: якщо ти школяр чи студент і в чесному мовному змаганні довів, що володієш українською досконаліше, ніж твої ровесники, - отримуєш диплом переможця і премію від меценатів конкурсу.
Відрадно, що цьогоріч в церемонії нагородження переможців конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика взяла участь
учениця 8-го класу
Мукачівської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ст. №2 ім. Т.Г.Шевченка
Ангеліна Лашкай,
яка отримала диплом Ліги українських меценатів, Міністерства освіти і науки України за успіхи в конкурсі та любов до рідної мови й була нагороджена премією Порошенка та корисною бібліотечкою.
«Насамперед пишаюся тим, що я українка. Для мене досвід, що здобула, та нові знання важливіші за грамоти та премії. Я йшла на цей конкурс лише прагнучи довести, що дійсно плекаю в своєму серці українську мову. Володіти і розмовляти українською – модно і престижно», - каже вона.
Міжнародний конкурс з української мови ім. Петра Яцика - це щось більше, аніж просто конкурс чи чергова олімпіада. Це не просто тестування на знання державної мови. Це одна з форм тієї складної націєтворчої роботи, яка є актуальним завданням усього українського суспільства. Замало бути обдарованим, необхідно до того ж бути працьовитим до знемоги, впертим у досягненні мети, уважним до порад, старанним і терплячим у навчанні Слова…Адже майстерність народжується після довгих років студій і самовдосконалення.. Та навіть досягнувши вершини, не варто заспокоюватися, адже попереду – нові сходження. А тривала зупинка на вузенькому карнизі скелі рівнозначна падінню…
Тож оновлюймося творчістю, духовно зцілюймося, долаймо вершини – аби «розгадати» Україну в собі і для себе!
|